Слухайте цікаве, одухотворене інтерв'ю з молодим настоятелем парафії святого Антонія ПАДУАНСЬКОГО у Львові
Я змалечку був зацікавлений священством, але на початку, боявся сказати Богу своє "ТАК". Святий Франциск мене з дитинства захоплював. Я навіть грав у любительському театрі цього святого. Дуже цікава історія, як мене прийняли до ордену. Це зараз є дуже ретельний відбір: розмова, перевірка на психологічну адекватність, тощо. Я ж подзвонив по телефону у монастир. Взяв слухавку поважний францисканець, теперішній єпископ в Узбекистані, і сказав: "Я хочу бути одним із вас, берете мене чи ні?". Він не знав, що сказати, але після короткої паузи відповів, що завтра передзвонить! Так і сталося. Після того, як я вже провчився якийсь час у семінарії в Кракові, він став вже єпископом. Якось я поїхав зустрічати його в аеропорт. Коли він мене побачив, то став дуже сміятися: "О! Це ти! Я тебе пам'ятаю! Ми не знали, що з тобою робити тоді! Ми зібралися з провінціалом і брати мені порадили: Якщо він такий наглий, давайте його приймемо, щоб він собі бува самогубство не зробив!"