В ефірі програми ШХЖіЄ говорили про 133-134 ПСАЛОМ. В них йдеться про БРАТНЮ любов та все, що до неї веде
Я був слухняним. Але чому я такий? Бо помимо своїх гріхів все одно намагаюся працювати Христа ради! Колись мені говорив святої пам'яті єпископ Ян ОЛЬШАНСЬКИЙ: "Петрику, ця твоя діяльність сумбурна, харизматична. Багато хто не розуміє, нарікає". Чому я йому відповів: "Владико! Один тільки ваш дзвінок і то не ваш, а вашої монахині з курії, що ви забороняєте, - і я навіть Служби Божої на ШХЖІЄ не докінчу в цей момент". Я побачив у нього в очах сльози. Він відказав: "Не буду забороняти, але благословлю". Я побачив у ньому батька і брата. Для мене важливіший Бог за Школу. Так само я казав нашому ПРОВІНЦІАЛУ: "Заберіть мої ці діла! Не з радістю, але зі слізьми та смутком віддам і буду мити туалети монастирські". Іноді легше послужити Богові і людям мучеництвом, ніж не заздрити, бо мучеництво, найчастіше короткотривале. Особливо, коли воно естетичне. Розстріл або повішання, наприклад, без мук спеціальних. Колись я заздрив брату Блажею. До нього людей більше до сповіді ходили, він більше витривалий у постах і все таке. Мене спас Господь, Який сказав мені: "Я йому дав у чомусь більше ніж тобі, але в інших аспектах може бути навпаки. Але навіть якби у всіх параметрах він мав більше, це ж тільки на 80 років! На небі буде тільки по заслугам. Якщо ти будеш тішитися і благословляти його та інших - отримаєш і їх частку!"