Отець Микола Мелентій Батіг засновник та багаторічний настоятель
Барського монастиря святого Івана Хрестителя Отців Василіан розповів про
дитячі нелегкі роки депортації та голодомору, пошуки Божої волі щодо
покликання і тридцятилітню працю у місті Бар Вінницької області. Священник
також є письменником і автором збірки із 6 книг "Місія в оповіданнях",
"Горнило Божої любові" (збірка із трьох книг) та "Апостольство хворих".
"Я пам'ятаю, коли мені було шість років був голодомор 1946-47
років. У нас такої нестачі їжі не було як на Сході України, тому багато
людей приходило і просило їсти з тих країв. Незважаючи на
велику родину та голод, моя мама завжди знаходила картоплину або дві
картоплини, щоб дати цим людям, - пригадує отець Мелентій.
-
Мені запам'яталося, як одна жінка прийшла із хлопчиком до нашого
будинку. Син вів її за руку. Вони стали перед порогом і молилися. Та
жінка втратила зір від голоду, а коли моя мама запросила їх на тарілку
супу, то я вперше побачив як син кормить незрячу маму".
"Батьки
незважаючи, що відійшли до Бога, молилися про моє священницьке
покликання. Це я зрозумів з часом, аналізуючи різні життєві ситуації.
Наприклад, я працював інженером-електриком. Отці Василіани запропонували
прийти у підпільний монастир, але я відмовився. Реагуючи на мою
відповідь, отець Грелін Макарій просив не вмовляти мене, але казав: "Він
буде з нами".
У рік святкування тисячоліття Хрещення Русі я вирішив
щось зробити для Церкви та Бога від себе. Більше відвідував реколекції,
семінарійні заняття. Тоді протоігумен мені сказав: "Або ти з нами, або
більше не можеш бути тут. І від того часу я прийняв рішення увійти до
монастиря та прийняв Божу волю".
"Святий Василій Великий, архієпископ Кесарії Каппадокійської, відзначався великою любов'ю до народу. Греція - єдина країна, яка в день святкування пам'яті цього святого дарує подарунки", - митрополит Тернопільський та Кременецький Нестор Писик, ПЦУ.