В ХХІ ст. людина немов би сама постає проти себе самої і тому є потреба говорити про гуманізацію, тобто про те, що є людським. Тому в цій катехезі о.Віталій Храбатин роз’яснює соціальну доктрину Церкви та духовне життя.
У сучасному суспільстві все більше людей відчуває потребу в
сенсі: «людина завжди бажатиме пізнати, принаймні в загальному,
сенс свого життя, своєї діяльності та смерті». Непросто будувати майбутнє в новому контексті дедалі складніших та взаємозалежних і, водночас, все менш впорядкованих і мирних міжнародних
відносин. Здається, що життя і смерть людини залежать виключно
від науково-технічного прогресу, який розвивається настільки
стрімко, що людина не здатна визначити його мету й оцінити цей
прогрес. Навпаки, багато явищ свідчить: «зростання незадоволення земними благами, що поширюється в багатих країнах, швидко
розвіює ілюзію про рай на землі. Водночас люди чимраз глибше
усвідомлюють універсальність і непорушність прав людської особи та прагнуть справедливіших і гуманніших взаємин». (Компендіум соціальної доктрини Церкви, 575)
Цікавитеся поглибленим вивченням історії Церкви? Тоді ця катехиза саме для Вас. Її автор, о. Олег Жарук, ректор Інституту богословських наук, продовжує розповідати про події, які відбувалися в апостольські часи, тобто в перші десятиліття після заснування Церкви.
Життя людини неможливо уявити абсолютно комфортним і безтурботним. Кожен із нас має досвід труднощів і страждань. Отець Олексій Самсонов, спираючись на євангельську історію про зцілення сліпонародженого чоловіка, розмірковує над сенсом наших випробувань та їхньою глибинною причиною. Чому ми стикаємося з болем і труднощами? Як їх приймати і знаходити в них вищий зміст? Відповіді на ці питання допомагають нам глибше усвідомити власний життєвий шлях і віднайти внутрішню силу для подолання труднощів.