Стефан зветься Першомучеником не тільки з огляду на те, що так написано у Новому Завіті. Його смерть стала початком відкритих гонінь на християнські спільноти з боку юдеїв. Отож, Стефан не міг бути засуджений Синедріоном, де переважали фарисеї, які вже відпустили Апостола Петра, не засудивши його (див. Діян 5, 34-41). Він також не міг бути засуджений римськими властями за «антиримську агітацію» і претендування на престол правителя, як це зробили з Ісусом. Тому первосвященики просто зібрали натовп, який вивів Стефана за місто і забив його камінням до смерті.
Однак у Бога ніщо не буває поразкою. Мученицька смерть Стефана стала пшеничним зерном для навернення Савла Тарсійського, тоді — високопоставленої особи при первосвященикові, пізніше — Апостола Павла.
Отець Василь Іванів Чину Найсвятішого Ізбавителя, УГКЦ, пояснює уривок: "Усі, що хочуть побожно жити у Христі Ісусі, будуть переслідувані" (2 Тим. 3:12).