В програмі Тетяни Калініченко Марія Гапич, корінна киянка, яка пережила голод, війну, сталінські репресії, часи радянського терору, здобуття незалежності і аж по сьогодення. Через історію пані Марії перед нами відкривається все ХХ століття з неприкритим людонесприйняттям і водночас, колосальною жагою до життя.
Пані Марія все пережите виклала в щоденнику, який попросили в неї для ознайомлення і викрали. Можливо ми десь прочитаємо цю історію вже під іншим іменем, але "Рецепти життя" презентують живу історію простої жінки, яка в нелюдський час зуміла зберегти людське обличчя, виховати дітей і пронести в серці любов до свого чоловіка. "Ректор університету приїхав, як тільки звільнили Київ, і вже до Нового року було оголошено набір в університет (ред. Київський національний університет Тараса Шевченка). Набрали всього 200 студентів. Був історичний факультет, хімічний, філологічний і дипломатичний факультет був. Всього 200 чоловік... Заходжу до ректора, ректор сидить в шубі. Це ж зруйнована була будівля, скла не було в вікнах, сніг мете в аудиторію. Дуже холодно. Фасад червоного корпусу був цілий, а тильна сторона зруйнована. Тільки жовтий корпус був цілий і там були заняття. Хай Господь милує. Чорнила замерзали коли були на парах. Я сиділа по-турецькі, бо ноги кляли. І через кожні 15 хв. викладач казав: "Давайте побігаємо"... А як же бігати, коли голодна. Але вчились люди. Люди хотіли вчитись