В сьогоднішньому Євангеліє Ісус говорить про три види землі, в які потрапляє зерно. Тільки в одному випадку, таке зерно дає плід...
В двох перших випадках, зерно хоч і сходить, але швидко пропадає. Так і в нашому серці. Людина мінлива, швидко піддається під турботи світу. Їй важко переключитися з побутових земних речей на "глупоту керигми". Бо навіщо визнавати речі про себе, які тобі невигідні? Адже суспільство навпаки, вчить нас повірити у всесильність людини. А Бог запрошує стати перед Ним у правді, і визнати власну немічність. Навіщо так орати глибини власного серця?