Урочистість Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, що відзначається Католицькою Церквою 15 серпня, своїм корінням сягає п'ятого століття і широко поширена в усьому християнському світі. Одночасно, слід зазначити, що Новий Завіт ніколи не згадує про останні дні життя, смерті та Успіння Пресвятої Богородиці. Не існує Її могили, мощей та реліквій.
Літургійний культ Пресвятої Богородиці починається від Ефеського Собору 431 року, який окреслив догму про її Богоматеринство. У творах святих Отців до четвертого століття немає нічого про успіння Богоматері. Лише після IV сторіччя на основі передання церковні письменники починають писати про останні хвилини життя Пресвятої Богородиці. На Заході пише про це святий Григорій Турський, на Сході — єрусалимський патріарх Модест, святий Андрій Критський та святий Іван Дамаскин. Наприкінці VII і з початку VIII сторіч церковні письменники починають звертати увагу не тільки на Її чудесне успіння, але й на Її вознесіння на небо з тілом та душею.
В VI сторіччі цей празник отримує назву Успіння Пресвятої Богородиці. На Заході під впливом Сходу празник з'явився дещо пізніше. Його прийняли у Римі за часів Папи Сергія І (687-701), а з Риму він перейшов до інших країн.
Від Першого Ватиканського Собору (1869-1870) у римо-католицькій Церкві дедалі більше висловлювались побажання, щоб проголосити догмою загальну віру Церкви в чудесне Успіння і Внебовзяття Пречистої Богородиці. Це завдання, узагальнивши думки всіх єпископів Католицької Церкви, взяв на себе Папа Пій XII, який 1 листопада 1950 р. урочисто проголосив догмою віри, що «Непорочна Божа Мати, Приснодіва Марія, сповнивши біг Свого земного життя, була взята з тілом і душею до небесної слави».
Щоденна програма директора Радіо Марія: коментар Євангелія дня, новини церковного та суспільного життя. 
Молитва Літургії годин або молитва псалмів в західній традиції