Навідуючись у конкретні епохи та спільноти християн, ми можемо дізнатися про історію Літургії. У цій та наступних програмах ми спробуємо віднайти ключ до ювілеїв.
У стародавньому юдаїзмі ювілейний рік (його називали роком yōbēl, «козла», оскільки свято проголошувалося звуком козячого рогу) оголошувався священним. У цей період Закон передбачав, що раби можуть вийти на свободу, а закладена земля могла повернутися її колишнім власникам. Ювілейний рік зазвичай відзначався кожні 50 років.
У християнську еру, після першого ювілею у 1300 році, Папа Боніфацій VIII встановив частоту святкування ювілею кожні 100 років. Після прохання народу Риму до Папи Климента VI (1342) частоту було зменшено до кожні 50 років.
У 1389 році, на згадку про кількість років життя Христа, Папа Урбан VI вирішив встановити ювілейний цикл кожні 33 роки та призначив ювілей у 1390 році.
У 1425 році Папа Мартін V відсвяткував новий ювілей, вперше відкривши святі двері в базилиці Святого Йоанна на Латерані.
Останнім, хто святкував ювілей у 50-річному циклі, був Папа Миколай V у 1450 році. Папа Павло II остаточно встановив міжювілейний період до 25 років, а в 1475 році Папа Сікст IV відсвяткував Священний рік. Відтоді звичайні ювілеї проводилися через рівні проміжки часу.
Отець Костянтин Морозов з ордену Братів Менших Капуцинів, м. Київ.
Щоденна програма директора Радіо Марія: коментар Євангелія дня, новини церковного та суспільного життя. 
Молитва Літургії годин або молитва псалмів в західній традиції