Нещодавно (25 березня) мали річницю смерті (1944 року) визначного отця, блаженного священомученика Омеляна Ковча, який помер у концтаборі Майданек до останніх днів таємно сповідаючи в'язнів.
Отець Омелян Ковч до останнього у Майданеку залишався відданим і вірним
душпастирем. В одному зі своїх листів, який вдалося передати дітям, він
писав:
Я дякую Богові за Його доброту до мене. За винятком раю, це єдине
місце, де я хочу бути. Тут ми всі рівні: поляки, євреї, українці,
росіяни, латвійці та естонці. Я єдиний священик між ними. Навіть не можу
собі уявити, як тут буде без мене. Тут я бачу Бога, який є один для
всіх нас, без огляду на наші релігійні відмінності. Можливо наші церкви є
різні, але той самий Великий і Всемогутній Бог править усіма нами. Коли
я відправляю святу літургію, вони всі моляться.(…) Вони умирають
по-різному, і я допомагаю їм перейти цей маленький місточок до вічності.
Хіба це не благословення? Хіба це не найвеличніша корона, котру Бог міг
положити на мою голову? Це справді так. Я дякую Богові тисячу разів на
день за то, що послав мене сюди. Я більше Його ні про що не прошу. Не
переживайте і не тратьте віри у те, що я роблю. Замість того, радійте
мною. Моліться за тих, хто створив цей концентраційний табір і цю
систему. Вони єдині, хто потребує наших молитов. Нехай Бог змилується
над ними...
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%B2%D1%87_%D0%9E%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD
Щоденна програма директора Радіо Марія: коментар Євангелія дня, новини церковного та суспільного життя. 
Молитва Літургії годин або молитва псалмів в західній традиції