Сестра Хіацинта розповіла про служіння богопосвячених осіб в Україні: сучасне, і минувше - в часі переслідувань і великого тиску з боку НКВС. Крім того, ми почули, чим сестри місіонерки-бенедиктинки відрізняються від укладу монастиря закритого типу, а ще, мали нагоду чути вражаючу історію власного покликання нашої шановної гості...
Коли треба було писати листа Генеральній настоятельниці в Польщу, ми писали приблизно так: "Дорога бабуся! До нас сьогодні приходив тато. Приніс на вечерю хліба" Це означало, що священик провів Літургію. Якщо ж кандидатка приходила до монастиря ми сповіщали про це наступним чином: "Дорога бабуся! У тебе народилася нова внучка" Ще живі ті сестри, які служили у ті важкі радянські часи. Вони не носили хабітів, щоб не мати зовнішніх ознак для злого ока. Владика Броніслав Бернацький був нашим духовним провідником 40 років тому, дуже багато зробив, щоб наша спільнота творилася і функціонувала. Він, а ще сестра Клара багато вклали в розбудову нашого згромадження в Україні.