Тоді (навесні 2013 року) спільнота на Оболоні пробувала говорити з місцевими жителями, але вони були дуже ворожими, настільки, що бралися до зброї. Хтось трапив з пневматичного пістолета в сестру-монахиню. Добре, що обійшлося без смерті.
Владика ніколи не виглядав хворим! Не любив жалітися. Коли ми заїжджали в Київ, єпископ просив зупиняти машину, виходив з неї, і прямував близько 10 кілометрів до храму святого Олександра. Він дуже любив ходити!
Його преосвященство Мальчук любив, і вмів жартувати! Отимістично дивився на життя. Я колись запитав у нього: - Ваше преосвященство, важко бути архієпископом? - Ні! - відповідав він, - Бути не важко, а ось стати нелегко... Пригадую одного разу йому довго не вдавалося отримати візу в США. В консульстві його запитали: А нащо ви хочете їхати в Америку? - Проповідувати! - відповів архієпископ. - А нащо? В США багато проповідників! - опонували йому в посольстві, - Так багато. - говорив владика, - але таких, як я - нема!