Священик відсвяткував 35-ту річницю навернення, розказав чому він впевнений, що Господь кликав його заснувати ШХЖіЄ, і прокоментував ПСАЛМИ від 126 до 128
Раптом Господь відмінив мою долю і я відійшов у сон. Вже 35 років я уві сні, в якомусь ошоломлені, екстазі, пригоді. Це справжній переворот. Це була виключно ініціатива Бога. Звідки я знаю, що Господь хотів ШХЖіЄ? Я не пробував і не хотів приїзджати в Україну. Я був єдиним капуцином, хто не хотів тут працювати. Не писав керівництву заяву, пошліть мене туди! Я чекав на Бога. Я знав, що якщо Він не захоче, то навіщо мені тут бути. Так само я і не хотів бути в Красилові. Спочатку я був у Старокостянтинові, потім мене силою перевели до Вінниці. Хоча я і піддався. Коли вже у Вінниці мені сподобалося, мене переселили до Красилова. НЕ ХОТІВ! Мені було прикро на початку тут бути, до сліз. Я був противником будівництва реколекційного будинку, який згодом став садибою ШХЖіЄ. Я завжди був проти! Але з іншого боку, щось відбувалося поза мною. Між керівництвом. І я думаю, що це чинив Бог. Не бачу тут мого втручання! Я мусив починати робити там реколекції і вже з тих реколекцій виросла Школа. Це не було придумано, а виникло! Я не будував і не сторожив, а Бог наче уві сні мене обдарував. У глобальних речах я завжди відповідав Господу - ТАК!