о.Роман Василів далі продовжує говорити в катехезах про святість Таїнства подружжя, а саме про вірш з Євангелія від Марка: Покине чоловік своїх батька і матір та пристане до своєї дружини.
Коли людина стає дорослою, самостійною і має намір створити сім’ю, то вона повинна вміти так покерувати відносинами, стосунками з батьками, щоби жодна зі сторін не почувалася скривдженою. В цьому віці вже треба відрізати пуповину і діяти відповідально. Батьки мають визнати той факт, що їхні діти вже дорослі і мають самостійно приймати рішення. Якщо людина надмірно пов’язана з батьком чи матір’ю, то ніколи не поставить на перше місце дружину чи чоловіка. Не йдеться про те, щоби розірвати контакти з батьками, покинути їх і не цікавитися їх життям. Ми надалі залишаємося частиною родини. Йде мова про духовний вимір. Це треба зробити ще до шлюбу. Лише самостійна людина, незалежна спроможна приймати рішення, зможе збудувати тривалі стосунки в шлюбі. Якщо ж людина емоційно, а часом і матеріально залежить від батьків, то немає на це шансів. Адже від коханої людини не можна чекати батьківських чи опікунських стосунків, а лише партнерських.
Цікавитеся поглибленим вивченням історії Церкви? Тоді ця катехиза саме для Вас. Її автор, о. Олег Жарук, ректор Інституту богословських наук, продовжує розповідати про події, які відбувалися в апостольські часи, тобто в перші десятиліття після заснування Церкви.
Життя людини неможливо уявити абсолютно комфортним і безтурботним. Кожен із нас має досвід труднощів і страждань. Отець Олексій Самсонов, спираючись на євангельську історію про зцілення сліпонародженого чоловіка, розмірковує над сенсом наших випробувань та їхньою глибинною причиною. Чому ми стикаємося з болем і труднощами? Як їх приймати і знаходити в них вищий зміст? Відповіді на ці питання допомагають нам глибше усвідомити власний життєвий шлях і віднайти внутрішню силу для подолання труднощів.