"Своє покликання я розпізнавав змалечку, дякуючи моїм батькам та бабусям, які переказали мені віру, показали храм та навчили молитися, - розповідає брат Тарас.
Вже малим ходив до храму, прислуговував біля вівтаря, їздив на реколекції. Бачивши священника, сестер-монахинь, у моєму серці зростало бажання наслідувати Ісуса Христа, бути таким, як Він. Допомагати бідним, хворим, всім, хто потребує підтримки. Але через труднощі з навчанням у школі, мої мрії вважалися нездійсненними.
Навіть дехто сміявся з мене: "Куди тобі бути священником? Навіть не думай собі про таке!" За два роки до закінчення школи, я відвідав реколекції в Санктуарії Матері Божої Летичівської, де почув міцний голос у серці, що маю йти за Ісусом. Тоді я сказав: "Так, Ісусе, я хочу йти за Тобою, наслідувати Тебе, віддати все своє життя та служити Тобі".