Роздумуючи над практикою покаяння, отець Михайло виділяє два підходи: юридичний та особистісний.
Юридичний підхід:
Зосередженість на фактах гріха: його наявності, кількості та важкості.
Формалізоване виконання обов’язку, де сповідь часто стає механічним актом.
Особистісний підхід:
Зосередженість на особі Бога, як милосердного Батька.
Сповідь як зустріч із Богом, що любить і приймає.
У цьому підході важливо визнавати гріхи не лише як порушення закону, але як бар’єри, що заважають спільноті з Богом і ближніми.
Отець Михайло підкреслює важливість ретельної підготовки до таїнства Покаяння. Це час для глибокого самопізнання, молитви та роздумів над своїми відносинами з Богом, ближніми та самим собою. Християнин має запитати себе: чи це таїнство є для мене простором дружби? Чи я готуюсь до нього з щирим серцем?